28 . 03 . 2024
пошук робіт:         
 

Дипломна робота, курсова робота, виконання робіт.

Іслам як релігія



№ роботи: 2416
розділ: Релігієзнавство
тип: Курсова робота
об'єм: 34
винагорода автору: 200 грн

Зміст:

Вступ
1. Іслам у Північній та Південній Америці
2. Іслам у Європі
3. Іслам у країнах Близького Сходу
Висновки
Список використаних джерел

ВСТУП
Ісламський світ на геополітичній мапі сучасності виглядає одним з найнеспокійніших регіонів планети. Іслам — друга за чисельністю послідовників світова релігія, прихильники якої складають більшість населення в 48 країнах світу, або п’яту частину жителів планети (1,3 млрд осіб). Так званий мусульманський Схід включає в себе не тільки арабські держави Близького Сходу і Перської затоки — древні центри мусульманської культури — але також Афганістан, Іран, Пакистан і Туреччину, в яких роль ісламу, як фактора суспільного життя, дуже велика. Таким чином, близько половини народів, які сповідують іслам, живе в Південній і Південно-Східній Азії, біля 20% мусульман — араби.
Інший великий ареал поширення ісламу — мусульманська Північ, яка включає мусульманські країни постсовєтського простору на Кавказі та в Центральній Азії, а також мусульманські регіони Росії (за різними даними, від 12 млн до 20 млн осіб). Дослідники відзначають, що мусульманська Північ значно відрізняється від Сходу, оскільки ісламські традиції там були відчутно підірвані у минулому столітті атеїстичним совєтським режимом, тому важко говорити про іслам як факторі наднаціональної ідентичності — значно більшу роль там відіграють кланові відносини.
За межами цих двох найбільших ареалів ісламського світу швидко збільшуються мусульманські громади в країнах Заходу: в США (5,7 млн), у Франції (3 млн), в Німеччині (2,5 млн), у Великій Британії (1,5 млн). Швидкому зростанню ісламського світу сприяє демографічний фактор: якщо в 1980 році частка мусульман в світі становила 18% від усього населення земної кулі, то в 2000 році — 23%, а за прогнозами на 2025 рік вона складе вже 31%, тобто вперше в історії перевищить за чисельністю християнське населення планети.
Ісламський світ має колосальні запаси нафти і газу, там відбувається інтенсивний рух світових капіталів — багато в чому завдяки тому, що через цей регіон проходять основні повітряні та сухопутні комунікації, які зв’язують Європу з Азією. Усе це робить мусульманський світ важливим геополітичним центром. Однак внаслідок своєї різнорідності та різноманіття мусульманський світ не став єдиним центром сили, хоча в сфері зовнішньої політики багато мусульманських держав намагаються активізувати релігійні мотиви, закріпити за блоком одновірців особливу політичну нішу на міжнародній арені.
Стрижнем ісламського світу виступає Близький і Середній Схід, де зосереджені величезні запаси нафти і газу, що дозволяють процвітати таким державам, як Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Саудівська Аравія. Однак при цьому не можна забувати, що в інших країнах мільйони мусульман живуть в крайній бідності. Не секрет, що ОПЕК, в якій провідну роль відіграють арабські держави, в значній мірі контролює сьогодні світовий ринок нафти, але навіть найбагатші країни регіону відстають від індустріально розвинених країн Заходу. Аналітики ООН підрахували, що сукупний ВВП 22 арабських нафтових країн не перевищує ВВП Іспанії, при цьому 40% арабів неписьменні й тільки 1,6% з них мають доступ до Інтернету.
Вітчизняна та російська школа орієнталістики (або ісламознавства), представлена широким спектром досліджень соціально-політичного та культурного розвитку Країн Близького Сходу та Північної Африки у працях Жданова М.В., Ігнатенка А.А., Дєлягіна М.Г., Ланди Р.Г., Гаджиєва К.С., Кирюшка М.І., Ганкевича В.Ю., Грязневича П.А., Прозорова С.М., Жангожи Р.Н., Колодного А.М., Кочубея Ю.М., Шведа В.О., Герасіної Л.М. та інших.
Наукові дослідження сучасних західних учених-сходознавців пов’язані переважно із історіографією та цивілізаційним, системним аналізом країн вказаного вище регіону. Ці дослідження умовно можна поділити на дві категорії: перша – дослідження американських та європейських дослідників (Саїд Е., Вульф Л., Франк А, Нойман І. та ін.) постколоніального періоду, підхід яких до вивчення Сходу характеризується як нереалістичний („уявний схід”); друга – дослідження у царині політичної антропології та історіографії (Еспозіто Дж., Льюис Б., Фішер М., Уотт У.М.). У розумінні такого поліцентричного та полівекторного явища, як ісламський фактор стають у нагоді першоджерела та роботи вчених – представників країн Близького Сходу (Жарраф М., Санаі М., Раванді-Федаі С.М., Хачім Ф.І., Аннаїт А., Рамадан Т., Муктадар Х., Джемаль Г.Д. та ін.).
Мета курсової роботи полягає у висвітлені змісту та еволюції релігії іслам у різних країнах світу та його вплив на ефективність розстановки міжнародних пріоритетів.
Завдання дослідження:
- визначити рівень розвитку ісламу в Південній та Північній Америці;
- проаналізувати роль ісламу в Європі;
- дослідити значення ісламу у країнах Близького Сходу.
Об’єктом курсової роботи є іслам як релігія.
Предмет курсової роботи - еволюція ісламу як релігійного напрямку у різних країнах світу.
Курсова робота складається з 34 сторінок, список використаних джерел містить 34 найменування.

ВИСНОВКИ
Ісл амський чинник може відігравати роль стабілізаційну, або навпаки, загострювати суспільно-політичну ситуацію. У цьому зв’язку, особливого значення набуває глибоко продумана міжетнічна і конфесійна політика держави. Не можна недооцінювати небезпеку, яку представляє діяльність на території будь-якої держави окремих іноземних ісламістських центрів. Адже вони, ці центри, спрямовують свою діяльність на поширення фундаменталістських ідей ісламу.
У цьому зв’язку, з метою запобігання проникнення ідей ваххабізму і радикальної ісламістського ідеології, слід посилити контроль з боку держави за діяльністю всієї палітри релігійних ісламських центрів, отриманням ними зарубіжної гуманітарної та фінансової допомоги, змістом і характером релігійної пропаганди, перш релігійною літературою, що серед них поширюється.
У той же час необхідно не допускати відвертих спекуляцій навколо проблеми загрози ісламського екстремізму. Не менше значення у запобіганні проявам радикального ісламу має чітка і зважена зовнішня політика, зокрема позиція кожної держави щодо проблеми ісламського фундаменталізму та екстремізму на міжнародній. Першочергове значення в цьому контексті набуває чіткого дотримання позиції щодо неможливості ототожнення ісламу і тероризму.
Далі варто більш активно розвивати всебічне співробітництво з ісламським світом – як шляхом активізації двостороннього діалогу з мусульманськими країнами, так і шляхом посилення взаємодії з міжнародними регіональними організаціями. Тісна взаємодія країн, де мусульманський чинник має особливе значення і вплив, лягає в сферу даних завдань. Створення спільного простору миру, безпеки і стабільності в близькосхідному регіоні як передумови для перемоги над екстремістськими ідеями, повинно залишатися одним з головних пріоритетів зовнішньої політики досліджуваних держав.
Особливе значення в цьому плані має продовження активної участі кожної держави в дипломатичних ініціативах, спрямованих на загальну стабілізацію ситуації в регіоні. Цілком очевидно, що мусульманський світ навряд чи зможе побороти ісламський екстремізм за рахунок тільки власних сил і внутрішніх ресурсів. Це можливо зробити тільки шляхом об’єднання внутрішніх зусиль і допомоги ззовні – економічної, технічної, фінансової, по лінії науки, культури, охорони здоров’я і т.д. Необхідним кроком у реалізації цих зусиль є підтримання постійного політичного діалогу та взаємодії з США, провідними країнами ЄС, Росією, а також посилення участі в миротворчих операціях ООН.
При цьому необхідно відзначити, що, підтримуючи активізацію спільних заходів світового співтовариства щодо викорінення ісламського радикалізму, кожна сторона повинна виходити з того, що ці заходи повинні бути адекватними існуючим загрозам, узгоджуватися з нормами і принципами Статуту ООН та міжнародного права.
   
Список літератури

1. Esposito J. Unholy War: Terror in the Name of Islam. – Oxford University Press, 2002. – P. 18.
2. Lewis B. The Crisis of Islam: Holy War and Unholy Terror. – NYC: Modern Library, 2003. – 285 p.
3. Армур Р. Христианство и ислам: непростая история /Р.Армур. – М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2004.- 336 с. (Серия «Диалог»).
4. Ахмедов А. Ислам в современной идейно-политической борьбе /А.Ахмедов.– М.: Политиздат, 1985.- 240 с.
5. Ахмедов А. Социальная доктрина ислама /А.Ахмедов. – М.: Политизжат,1982. – 320 с.
6. Аширов Н. Ислам и нация /Н.Аширов. – М.: Политиздат,1975. – 144с.
7. Аширов Н. Ислам и современность /Н.Аширов – М.: Знание,1970. – 32с.
8. Аширов Н. Эволюция ислама в СССР /Н.Аширов – М.: Политиздат,1973. – 152 с.
9. Аширов Н.Нравственные поучения современного ислама /Н.Аширов.- М.: Знание,1977. – Серия «Научный атеизм».- 64 с.
10. Вагабов М.В. Ислам и женщина /М.Вагабов. – М.: Мысль, 1968. – 230 с.
11. Вагабов М.В. Ислам и семья /М.Вагабов. – М.:Наука, Главная редакция восточной литературы, 1980. – 176 с.
12. Вагабов М.В., Вагабов Н.М. Ислам и вопросы атеистического воспитания: Учеб.пособие / М.В.Вагабов, Н.М.Вагабов. – М.: Высш. шк., 1988. – 272 с.
13. Вардазарян С. Политика мультикультурализма на примере стран Западной Европы: конструктивизм и де- структивизм. Режим доступа: http://rauresearch.wordpress. com/2012/02/13/%D0%BF%D0%BE%D0 %BB%D0.
14. Григорьева Ю.З. Реставрация исламского терроризма: причины и геополитические последствия / Исламизм и экстремизм на Ближнем Востоке. Сборник статей. – М.: Ин-т изучения Израиля и Ближнего Воcтока. – С. 123.
15. Захарченко А.М. Проблема поширення ісламського фундаменталізму, екстремізму та тероризму: можливі на- слідки для України //Вісник Одеського державного економічного університету. – 2008. – №1. – С. 51. 3 Там само, с. 36.
16. Изимбетов Т. Ислам и современность /Т.Изимбетов. – Нукус: Каракалпакгиз, 1963. – 161с.
17. Ионова А.И., Султангалиев А.К., Юсупов П.С. Современный ислам, человек, общество /А.И.Ионова, А.К. Султангалиев , П.С.Юсупов. – М.: Знание, 1991. – 64 с.
18. Ислам в СССР: особенности процесса секуляризации в республиках советского Востока / А.Н.Абдусамедов, И.Ш.Алискеров, А.А.Артыков и др.; ред. кол. Э.Г.Филимонова (ответственный редактор) и др. – М.: Мысль,1983. – 173 с.
19. Исламская интеллектуальная инициатива в ХХ в. / Под общ. ред. Г.Д. Джемала. – М.: Изд-й дом «ИММАН», Изд-во «Социально-политическая мысль», 2005. – 336 с.
20. Ісламська ідентичність в Україні / Богомолов О.В., Данилов С.І., Семиволос І.М., Яворська Г.М. – К: AMES, 2005. – 130 c.
21. Ланда Р.Г. Истоки и тенденции развития исламского терроризма // Ближний Восток и современность. – Выпуск 17. – 2003. – С. 29.
22. Левин З.И. Реформа в исламе. Быть или не быть? / З.И.Левин; Ин-т востоковедения Рос. акад. наук, Ин-т изучения Ближ. Востока. – М.: Ин-т востоковедения РАН: Крафт +, 2005. – 240 с.
23. Лубська М.В. Мусульманське право: релігієзнавчо- правовий контекст /М.В.Лубська-К.: Вид-во Київського фітоцентру, 2006. – 196с.
24. Лубська М.В. Організаційна структура шаріату у сучасному ісламі /М.В.Лубська// Наука. Релігія. Суспільство. – 2003. – №1. – С.35-41.
25. Лубська М.В. Релігійно-правовий зміст понять «шаріат», «фікс» та «мусульманське право» /М.В.Лубська // Філософські проблеми гуманітарних наук/ Київський нац. у-нт. – 2006. – №8-9. – С.188-192.
26. Лубський В.І., Борис В.Д. Мусульманське право / В.І.Лубський, В.Д.Борис. – К.: Вілбор,1997. – 256 с.
27. Лубський В.І., Лубська М.В.Мусульманське право в ісламській традиції: історико-релігієзнавчий аналіз /В.І.Лубський, М.В.Лубська .- Черкаси: Брама, 2004.-208 с.
28. Нечитайло А.Д. Идейный арсенал и методы исламистской пропаганды // Ближний Восток и современность. – Выпуск 17. – 2003. – С. 44.
29. Петраш Ю.Г. Ислам: происхождение, вероучение, современность. Философско-культурологический взгляд /Ю.Г.Петраш. – М.: Республика, 2005. – 352 с.
30. Прозоров С.М. К вопросу о «правоверии» в исламе: понятие ахл ас-сунна (сунниты)/ С.М.Прозоров. / Проблемы арабской культуры. – М. : Наука, 1987. – С.213-218.
31. Релігія та цінності українців. – К.: Київський міжнародний інститут соціології, Центр «Соціальні індикатори», 2009. – 96 с.
32. Садур В.Г. Мусульмане в СССР: история и современность /В.Г.Садур.// На пути к свободе совести / Сост. и общ. ред. Фурмана Д.Е. и О. Марко (Смирнова) – М.: Прогресс, 1989.- С.415-448(496с.).
33. Саидбаев Т.С. Ислам и общество. Опыт историко- социологического исследования / Т.С.Саидбаев.- М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1984.- 302 с.
34. Швед В.І. Ісламський чинник та його врахування у реалізації стратегічних цілей Української держави / Вісник Одеського національного університету. – Випуск № 9. – 2003. – С. 757–764.
 

 

© DIPLOMSERVIS.com.ua 2009-2016.