22 . 04 . 2018
пошук робіт:         
 

Дипломна робота, курсова робота, виконання робіт.

Класифікація страхування за об’єктами



№ роботи: 2043
розділ: Страхування
тип: Контрольна робота
об'єм: 18
винагорода автору: 100 грн

Зміст:

1. Класифікація страхування за обєктами
2. Маркетинг у страхуванні
3. „Шведська” модель охорони здоровя: переваги і недоліки
Список використаних джерел

Уривки з роботи:

1. Класифікація страхування за обєктами

Важливою є класифікація залежно від обєкта страхування, на який спрямовано страховий захист. Закон України «Про страхування» передбачає виділення трьох галузей.
1. Особистого страхування, що повязане з життям, здоровям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи.
2. Майнового страхування, повязаного з володінням, користуванням і розпорядженням майном страхувальника. Майнове страхування обєднує різноманітні види страхування, які розподіляються на дві групи — страхування майна юридичних і фізичних осіб. Страхування майна юридичних осіб включає страхування будівель, споруд, обладнання; транспорту; вантажів і багажу; врожаю; худоби; технічних ризиків; фінансових ризиків та інших майнових ризиків. Страхування майна громадян включає страхування автомобілів; будівель; домашнього майна; майна в господарствах; домашніх тварин та інші види.
Залежно від форм власності та категорій страхувальників у майновому страхуванні можна виділити такі групи страхування майна: державних підприємств; колективних господарств; орендарів; фермерів; громадських організацій тощо.
3. Страхування відповідальності повязано з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі [1].
Особисте страхування поділяється натри підгалузі.
1. Страхування життя.
2. Страхування від нещасних випадків.
3. Медичне страхування.
Обовязковому особистому страхуванню властиві такі риси.
1. Встановлення законодавством.
2. Повне охоплення всіх обєктів.
3. Автоматичність поширення страхування на обєкти, які зазначені в законі.
4. Незалежність дії страхування від внесення платежів, крім страхування пасажирів.
5. Нормування страхового забезпечення.


2. Маркетинг у страхуванні.

Маркетинг розуміють як метод управління діяльністю компаній і фірм. Термін "маркетинг" походить від англійського слова "market" — "marketing", що означає "збувати", "продавати продукцію на ринку". У страхуванні це означає реалізовувати страхові продукти (послуги). Існує багато визначень маркетингу. Разом із тим, досі немає єдиного визначення цього терміна у страхуванні. Найбільш поширеними є такі:
— маркетинг — комплексний підхід до організації й управління всією діяльністю страхової компанії, направлений на надання таких страхових послуг і в таких розмірах, які відповідають потенційному попиту. Попит переважно формується самою страховою компанією і задовольняється нею;
— маркетинг — комплекс функцій страхової компанії, що включає: планування, ціноутворення, рекламування, організацію мережі просування страхових полісів на основі реального та потенційного попиту на страхові послуги;
— маркетинг — сукупність дій, які можуть бути зведені до 2-х груп:
1) формування попиту на страхові послуги;
2) задоволення страхових інтересів клієнтів, що є економічним і соціальним обґрунтуванням існування страховика [6, с. 104].
Перша група знаходить реалізацію у використанні низки методів і засобів впливу на потенційних страхувальників, таких як: реклама, укладання договорів страхування, диференціація страхових тарифів, поєднання страхових послуг з іншими формами обслуговування (юридичними, консультативними, торговими тощо).
Друга група реалізується через систему продажу страхових продуктів (полісів), покращення обслуговування клієнтів і підтримку іміджу страхової компанії.
Маркетинг ґрунтується на таких принципах:
1) глибокому вивченні конюнктури страхового ринку;
2) сегментації страхового ринку (виділення секторів — особисте страхування, майнове страхування тощо);
3) гнучкому оперативному реагуванні на запити страхувальників;
4) інноваціях (постійному вдосконаленні) страхових продуктів відповідно до вимог ринку.


3. „Шведська” модель охорони здоровя: переваги і недоліки.

Швеція виділяється серед інших країн світу високими економічними і соціальними досягненнями. Так, середня тривалість життя в державі є однією з найбільших у світі: для жінок вона становить 84 роки, для чоловіків – 79; при цьому спостерігається тенденція до подальшого її збільшення. Це результат екологічного благополуччя, турботи про здоровя (популяризації здорового способу життя, відмови від куріння, занять спортом, профілактичних заходів), а також досягнень системи охорони здоровя, яка вважається однією з кращих в Європі завдяки високій ефективності лікування при помірних капіталовкладеннях і контрольованих витратах.
На відміну від більшості країн Європи, охорона здоровя у Швеції на 95% є державною. Вся її система характеризується великим ступенем децентралізації. Держава виконує регулюючу функцію, яка полягає у формуванні загальної стратегії та принципів побудови медичного обслуговування, прийнятті законів, здійснення контролю і регулювання роботи місцевих органів влади у цій сфері [10, с. 128].
Головний консультативний і контролюючий орган – Державна рада з охорони здоровя і соціальному забезпеченню, під наглядом якого знаходяться всі медичні працівники.
Окрім Міністерства охорони здоровя і Державної ради, діє ще ряд центральних органів управління охороною здоровя: Управління з лікарських засобів стежить за якістю, використанням та економічною ефективністю лікарських засобів; Державний інститут громадського здоровя відповідає за профілактику і зміцнення здоровя населення; Державна фармацевтична корпорація Apoteket AB, у відомстві якого знаходяться всі аптеки, забезпечує лікарськими засобами всю країну; Державний рада по соціальному страхуванню забезпечує доступність і якість медичного страхування, виплату страхових допомог та компенсацій; Асоціація муніципалітетів і ландстингів представляє інтереси регіональних органів влади на центральному рівні.
   
Список літератури

1. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР
2. Богуславський Є. І. Медине стрчахування в Україні: проблеми та перспективи / Є. І. Богуславський, Ю. С. Шибалкіна // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008. – №4. – С. 83-86. – Бібліогр.: с.86
3. Василенко Л., Тринчук В., Історико – економічні передумови виникнення страхового маркетингу // Страхова справа. – № 1 (9) 2003. [Електронний ресурс]. Режим доступу // http://forinsurer.com/public/0 3/12/07/869
4. Внукова Н. М. Соціальне страхування : навч. посіб. / Н. М. Внукова, Н. В. Кузьминчук. – К. : Кондор, 2006. – 352 с.
5. Заруба О. Д. Страхова справа: [підручник] / Заруба О. Д. – К. : Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 321 с.
6. Зубец А. Н. Страховой маркетинг – М. : Издательский дом “АНКИЛ”, 1998. – 250 с.
7. Конопліна Ю.С. Соціальне страхування: навч. посіб./ Ю.С. Конопліна. – Суми.: "Університетська книга”, – 2008.- 224 с.
8. Осадець О. С. Страхування: [підручник] / керівник авт. колективу і редактор О. С. Осадець [2-е вид. перероб. і доп.]. – К. : КНЕУ, 2002. – 599 с.
9. Халецька А. А. Теоретичні засади основних напрямів соціальної політики держави / А. А. Халецька // Економіка та держава. – 2009. – №3. – С. 72-73
10. Шахов В. В. Страхование: [учебник] / В. В. Шахов. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 311 с.
11. Чеберяко О. В., Смаль А. В. Роль маркетингу в підвищенні ефективності страхування та його особливості. [Електронний ресурс]. Режим доступу //www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_G um/Vzuk/2008_18 tom_2/251_258.pdf
 

 

© DIPLOMSERVIS.com.ua 2009-2016.