17 . 12 . 2017
пошук робіт:         
 

Дипломна робота, курсова робота, виконання робіт.

Соціальна сфера: публічне адміністрування та людина; публічне адміністрування та колектив



№ роботи: 2042
розділ: Державне регулювання
тип: Контрольна робота
об'єм: 20
винагорода автору: 100 грн

Зміст:

1. Соціальна сфера: публічне адміністрування та людина; публічне адміністрування та колектив; публічне адміністрування та суспільство
2. Влада як основний засіб публічного адміністрування
3. Практичне завдання. Сучасні підходи до визначення інструметів публічного управління
Список використаних джерел

Уривки з роботи:
1. Соціальна сфера: публічне адміністрування та людина; публічне адміністрування та колектив; публічне адміністрування та суспільство.

У будь-якій державі соціальна сфера, сфера соціальної політики слугує інтересам, насамперед, людей як вищої цінності. Сфера соціальної політики - частина політики держави, яка своїми діями помякшує негативні наслідки індивідуальної і соціальної нерівності, соціально-економічних потрясінь у суспільстві [10, с. 112].
Основними цілями соціальної політики держави на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України є: створення кожному дієздатному громадянинові умов, що дозволяють йому працею підтримувати власний добробут; посилення адресної соціальної підтримки, у першу чергу слабозахищених груп населення; здійснення комплексних заходів і спеціальних програм у сфері оплати праці і пенсійного забезпечення, політики зайнятості; формування нової житлової політики; удосконалення базового державного соціального стандарту - прожиткового мінімуму; реформування системи зайнятості; підвищення державних соціальних гарантій сімям з дітьми; соціальний захист людей з обмеженими можливостями. Органи місцевого самоврядування й органи влади субєктів соціальної політики України в межах своїх повноважень можуть використовувати та керувати фінансовими ресурсами для проведення соціальних програм.
Зміст поняття ―соціальна сфера, як і будь-якої іншої наукової категорії, багатоаспектний. В науковій літературі як зарубіжних, так і вітчизняних авторів можна виділити кілька підходів щодо визначення сутності соціальної сфери, а саме:
- по-перше, соціальна сфера розуміється як сукупність великих соціальних груп: класів, націй, народів;
- по-друге, ―соціальна сфера- невиробнича сфера, галузь народного господарства, тією чи іншою мірою задіяна у процесі задоволення соціальних потреб громадян, працівники яких одержують відповідні доходи із засобів, які виділені суспільством на ці потреби;
- по-третє, соціальна сфера займає свого роду проміжне становище між економічною і політичною системами;
- по-четверте, соціальна сфера трактується як відносно самостійна сфера життєдіяльності суспільства, що охоплює відносини між соціальними спільнотами, всередині цих спільнот, між окремими особами, що мають різне становище в суспільстві і беруть неоднакову участь у його соціальному житті;
- по-пяте, в останні роки досить часто використовується поняття ―соціально-трудова сфера суспільства.
Основними блоками соціально-трудової сфери є: соціальна сфера (освіта, охорона здоровя, культура); ринок праці, служби зайнятості, перепідготовка кадрів; сфера мотивацій виробничої праці; система соціального захисту населення; система соціального партнерства; система соціального страхування; пенсійна система; охорона праці. Виходячи із вищенаведеного можемо визначити соціальну сферу як цілісну, динамічну залежно від розвитку держави підсистему суспільства, породжену обєктивною потребою суспільства в безперервному відтворенні субєктів соціального процесу [8, с. 78].


2. Влада як основний засіб публічного адміністрування.

Сутність державної влади полягає в тому, що, відображаючи загальну волю громадян держави, вона справляє цілевизначальний, організуючий, регулюючий вплив на все суспільство.
Втілення державної влади в діяльність органів державної влади через такі засоби її здійснення, як політика, адміністративні акти, правові норми, економічне стимулювання, ідеологічний вплив, способи примусу забезпечує функціонування державно-владного механізму.
Державне управління є одним із видів діяльності зі здійснення державної влади (поруч із законотворенням і правосуддям), яке полягає у практичній реалізації організаційних, виконавчо-розпорядчих функцій із втілення в життя вимог законодавства і здійснення на цій основі управлінського впливу щодо певних обєктів.
Виконавча влада — одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади [7, с. 318]. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та керує сферами суспільного життя. Має можливість самостійно приймати рішення, необхідні для виконання цих завдань, проте є підзвітною законодавчій гілці влади. За дотриманням чинного законодавства, в тому числі і органами виконавчої влади, слідкує судова влада. Виконавча влада реалізується державою через уряд і його органи на місцях. Уряд здійснює верховне політичне керівництво і загальне керування справами суспільства. Урядова влада може складати прерогативу однієї особи (у президентських республіках) або колегіального органа. У першому випадку уряд виступає як група найближчих радників глави держави - президента, а повноваження уряду є похідними від повноважень президента. В другому випадку уряд формується на основі спеціальної процедури за участю парламенту.

3. Практичне завдання

Сучасні підходи до визначення інструметів публічного управління

Постановка проблеми. Важливим елементом демократичного врядування є відкритість діяльності органів влади та можливість громадян брати участь у процесі вироблення та реалізації політики держави. Як зазначив у своєму виступі перед народними депутатами України Президент України, «ми повинні без зволікань перейти до створення та запровадження моделі управління державою, що відповідатиме потребам і цінностям України як європейської держави. … До цього спонукають очевидні вади нинішньої організації публічної влади» [13, с. 3].
Європейський досвід публічного врядування переконує, що ресурси публічної влади, способи та методи впливу носіїв влади на підвладні обєкти є досить різноманітними та можуть реалізовуватися в діапазоні від мякого і гуманного впливу до застосування заходів репресивного та насильницького змісту. Тобто мова фактично йде про засоби, за допомогою яких влада керує, організовує, регулює і контролює розвиток суспільства.
   
Список літератури

1. Аверянов В. Б. Ще раз про зміст і співвідношення понять «державне управління» і «виконавча влада»: Полемічні нотатки / В. Аверянов // Право України. – 2004. – № 5. – С. 113–116.
2. Атаманчук Г. В. Теория государственного управлення : курс лекций / Г. В. Атаманчук. - 2-е изд. дополи. - М.: Омега-Л, 2004. - 584 с.
3. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проб¬леми теорії, методології, практики: монографія / В. Д. Бакуменко. - К.: Вид-во УАДУ, 2000.
4. Бахрах Д. Н. Государственная служба в Российской Федерации / Д. Н. Бахрах. – Екатеринбург: Изд-во УрГЮА, 1995. – 102 с.
5. Безверхнюк Т. М. Європейські стандарти врядування на регіональному рівні : [монографія] І Т. М. Безверхнюк, С. Є. Саханенко, Е. Х. Топалова ; за заг. ред. Т. M. Безверхнюк. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2008. - 328 с.
6. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: монографія / В.Д.Бакуменко.- К.: Вид-во УАДУ, 2000.
7. Державне управління : підручник / А.Ф. Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Васіна ; за ред.. А.Ф.Мельник. – К.: Знання, 2009.- 582 с.
8. Державне управління та державна служба: словник-довідник / уклад. О.Ю.Оболенський. – К.: КНЕУ,2005.-208 с.
9. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: монографія / кол.авт.; відп.ред. НюР.Нижник.- К.: УАДУ при Президентові України, 1997.- 448с.
10. Дзюндзюк В.Б. Ефективність діяльності публічних організацій : монографія /В.Б.Дзюндзюк.- Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003.- 236с.
11. Малиновський В.Я. Державне управління : навч. Посіб. /В.Я.Малиновський. –Луцьк, 2000.-558 с.
12. Мальковская, И. А. Трансформация государства и эволюция публичного администрирования в условиях глобализации (актуализация европейского опыта для России) / И. А. Мальковская // Вестн. Рос. ун-та дружбы народов. – 2006. – № 8. – С. 27 – 43. – (Сер. : «Политология»).
13. Оболенський, О. Ю. Провісники нового публічного управління О. Ю. Оболенський // Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту : європейський контекст : матеріали наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 15 – 16 трав. 2009 р. / за заг. ред. С. М. Серьогіна. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. – С. 3 – 8.
 

 

© DIPLOMSERVIS.com.ua 2009-2016.