28 . 05 . 2018
пошук робіт:         
 

Дипломна робота, курсова робота, виконання робіт.

Правовий статус Верховної Ради України



№ роботи: 2041
розділ: Адміністративне право України
тип: Дипломна робота
об'єм: 97
винагорода автору: 600 грн

Зміст:

ВСТУП
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
1.1. Поняття конституційно-правового статусу парламенту та ретроспектива становлення парламентаризму в Україні
1.2. Загальна характеристика законодавчого органу України та його місце в системі органів державної влади
1.3. Правові засади діяльності парламенту України як органу загальнодержавного представництва
РОЗДІЛ ІІ ФОРМУВАННЯ ТА СКЛАД ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
2.1. Законодавча процедура формування Верховної Ради України
2.2. Правова регламентація процесу формування органів Верховної Ради України
2.3. Правові питання формування та діяльності апарату Верховної Ради України
РОЗДІЛ ІІІ ПОВНОВАЖЕННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
3.1. Законодавчі повноваження Верховної Ради України
3.2. Установчі повноваження Верховної Ради України
3.3. Особливості парламентського контролю
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

Актуальні сть теми дослідження полягає в тому, що саме парламенти і парламентаризм - невідємна складова частина політичної системи сучасних демократичних країн. Історичний досвід і сучасна практика вказують на те, що така владна структура була і залишається елементом найефективнішої моделі політичної організації суспільства. Сьогодні у світі, за даними Міжпарламентського союзу, парламенти існують більш ніж у 160 країнах, вони мають різні характери, неоднакові повноваження, але загалом підпадають під сталі, загальноприйняті принципи - усе це підтверджує те, що вивчати та удосконалювати теоретичні та практичні питання діяльності українського парламенту є нагальною необхідністю.
Аналіз сучасного стану теоретичної та практичної розробки питання правового статусу Верховної Ради України дає змогу виявити деякі проблемні моменти, які необхідно розглянути і запропонувати шляхи їх вирішення. Зокрема, йдеться про збереження впливу традиційних підходів і методів у теоретичному аналізі феномену законодавчої влади, існування прогалин та суперечностей у правовому регулюванні питань, повязаних із діяльністю Верховної Ради України.
Слід відзначити, що загальнотеоретичні питання правового статусу Верховної Ради України досліджувались у наукових працях таких науковців як: Агафонов С.А, Бандурка О. М., Богачова О. В., Бучин М. А., Гнілорибов В.В., Дмитрушко В. М., Доленко І.П., Древаль Ю.Д., Журавський В.С., Пекарчук В.М., Реєнт О. О., Самойлюк О.Г., Словська І.Є., Ярмиш О.Н. та цілий ряд інших вчених. Проте, не зважаючи на значну кількість публікацій у окресленій сфері, проблема визначення поняття конституційно-правового статусу Верховної Ради України залишається комплексно недослідженою.
Метою дослідження є узагальнення на основі врахування досягнень науки конституційного права, юридичної практики, вітчизняного та зарубіжного досвіду конституційно-правового регулювання правового статусу Верховної Ради України та його основних елементів.
Для досягнення зазначеної мети дослідження необхідно вирішити наступні завдання:
- визначити поняття і сутність законодавчого органу, дослідити його еволюцію та сформувати визначення;
- навести загальну характеристику законодавчого органу України та його місце в системі органів державної влади;
- розглянути правові засади діяльності парламенту України як органу загальнодержавного представництва;
- здійснити аналіз законодавчої процедури формування Верховної Ради України;
- охарактеризувати правову регламентація процесу формування органів Верховної Ради України;
- вивчити правові питання формування та діяльності апарату Верховної Ради України;
- розкрити законодавчі повноваження Верховної Ради України;
- зясувати установчі повноваження Верховної Ради України;
- виявити особливості парламентського контролю;
- запропонувати і обґрунтувати висновки і пропозиції щодо необхідності внесення змін до системи нормативно-правових актів України, що регулюють організацію та діяльність законодавчого органу України.
Обєктом дослідження правовідносини повязані зправовим статусом парламенту.
Предметом доослідження виступила сукупність правових норм, що визначають елементи правового статусу Верховної Ради України.
В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи до вивчення обраного предмета дослідження. З цією метою використано низку загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, зокрема:
- формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувались сутність правового статусу Верховної Ради України, його основні елементи. За допомогою даного методу стало можливим розглядати правовідносини, повязані з правовим статусом парламенту у їх діалектичному взаємозвязку та взаємодії. Найбільш повно використовувались такі прийоми формально-логічного методу, як опис та аналіз правовідносин із приводу формування та реалізації правового статусу Верховної Ради України, його основних елементів та їх відповідного правового регулювання;
- історичний метод, який проявився у виявленні історичних обставин, які зумовили виникнення, розвиток та характер парламентаризму в Україні;
- порівняльно-правовий метод, який практично проявився у порівняльному аналізі конституційно-правових актів різних держав щодо статусу парламенту, за допомогою якого були встановлені загальні закономірності даного статусу та визначений відповідний позитивний досвід зарубіжних країн;
- структурно-функціональний метод, використання якого дало змогу детально розглянути основні елементи зазначеного статусу та визначити місце парламенту в конституційній системі стримань і противаг.
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі й нормативно-правові акти України, довідкова література, монографії, а також матеріали науково-методичних і науково-практичних конференцій, Інтернет-ресурси.

ВИСНОВКИ



Проведене дослідження питань, присвячених правовому статусу Верховної Ради України, показало важливість та складність цієї правової категорії. Але, не зважаючи на важливість та актуальність цієї теми, вона на сьогодні фактично залишається комплесно недослідженою, також не дивлячись на значну кількість нормативних актів у цій сфері, правове регулювання є недосконалим.
Провівши огляд літературних джерел, нами узагальнено основні підходи до визначення поняття парламенту. На нашу думку, найбільш вдалим є наступне визначення: парламент – це постійно діючий, колегіальний, єдиний законодавчий та загальнонаціональний представницький орган, який визначає основні напрями зовнішньої та внутрішньої політики держави у встановлених державою межах. Ми вважаємо, що такий підхід у визначенні дає можливість відобразити основні структурні та функціональні складові в розумінні політико-правової природи, місця в конституційному механізмі та призначенні парламенту. По-перше, таке визначення демонструє інституційні характеристики даного органу як субєкта публічної, державної влади та елементу політичної системи суспільства, який має право здійснювати виключно законодавчу функцію. По-друге, цей орган орієнтує на досягнення встановленої мети – вирішення загальноважливих питань внутрішньої та зовнішньої політики, дозволяючи функціонально відокремити зазначений орган у державному механізмі. По-третє, таке визначення є вирішальною категорією, яка дає змогу сконструювати теоретико-конституційну модель статусу парламенту.
Провівши ретроспективний аналіз парламентаризму в Україні ми дійшли виснову, що парламентаризм в Україні бере свій початок з епохи створення УНР та супроводжувася розвитком і реформуванням інституту парламентаризму в різних його проявах і формах, що характеризувалось поступовим вдосконаленням даного органу як у структурному, так і в функціональному плані.
Встановлено, що пріоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є його виключність як єдиного органу законодавчої влади у державі, універсальність у системі органів державної влади, що зумовлена, насамперед, унітарним характером державного устрою нашої країни, внутрішньою структурою Верховної Ради та низкою інших важливих обставин.
Узагальнивши основні підходи до функцій парламенту ми дійшли висновку, що головними функціями Верховної Ради є:
- законодавча функція;
- установча (державотворча, організаційна) функція;
- контрольна;
- фінансова функція.
В роботі здійснено аналіз правових засад діяльності парламенту України як органу загальнодержавного представництва. На підставі чого зроблено висновок, що Конституція України не вказує на представницький характер парламенту, а тільки підкреслює, що це єдиний законодавчий орган. Але це не означає, що наш парламент не має представницьких ознак і властивостей. Останні виявляються у вказівках на представницький мандат народних депутатів України, у виконуваних Верховної Радою завданнях і функціях. Конституція України встановлює, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої (тобто, прямої) демократії, що народ здійснює владу безпосередньо та через органи державної влади і місцевого самоврядування. Тим самим конституційно в нашій державі встановлюється представницька демократія, що реалізується насамперед через парламент – Верховну Раду України.
Щодо законодавчої процедури формування Верховної Ради України, то встановлено, що Конституція визначає принципові засади формування Верховної Ради, що ж стосується деталей, то вони закріплені в Законі України «Про вибори народних депутатів України», прийнятому 17 листопада 2011 р.
Чинний Закон «Про вибори народних депутатів України» офіційно закріпив формування парламенту за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.
Належне правове регулювання відповідних процедур є необхідною умовою ефективної реалізації Верховною Радою України її функцій. Саме тому важливе місце у структурі Регламенту верховної Ради України належить правовому регулюванню процедур, повязаних з формуванням органів парламенту, а також обранням її посадових осіб. До числа таких органів належать комітети та тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України, які є конституційними. З цієї точки зору, відповідні регламентні приписи розвивають та деталізують відповідні конституційні норми, виступають їх своєрідним змістовним продовженням і наповненням.
Здійснено аналіз правових питань формування та діяльності апарату Верховної Ради України. Даний субєкт, покликаний здійснювати організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій у Верховній Раді України є Апарат Верховної Ради України. Це допоміжний орган при Верховній Раді України, який відповідно до свого функціонального призначення забезпечує здійснення парламентом України його функцій і повноважень.
В третьому розділі роботи здійснено аналіз повноважень Верховної Ради України.
Проаналізовано законодавчі повноваження Верховної Ради України, які складаються з конкретних прав та обовязків державного органу. Через конкретні повноваження парламенту реалізується їх законодавча функція.
Аналіз визначених Основним Законом України повноважень Верховної Ради України дає підстави дійти висновків про те, що Конституція України значну увагу приділяє регламентації повноважень установчого характеру.
Конституція також визначає основні засади здійснення парламентського контролю. Процедурні гарантії його реалізації встановлюються на рівні спеціального нормативного акта, яким регулюється порядок діяльності загальнодержавних представницьких органів законодавчої влади.
   
Список літератури

 

 

© DIPLOMSERVIS.com.ua 2009-2016.