26 . 05 . 2018
пошук робіт:         
 

Дипломна робота, курсова робота, виконання робіт.

Правова культура як фактор забезпечення дії права



№ роботи: 1973
розділ: Теорія держави та права
тип: Дипломна робота
об'єм: 81
винагорода автору: 400 грн

Зміст:

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНИЙ МЕХАНІЗМ ДІЇ ПРАВА: МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ
1.1. Дія права в сучасному аспекті праворозуміння
1.2. Поняття механізму дії права
1.3. Структура механізму дії права
РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ ТА РОЛЬ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ ДІЇ ПРАВА
2.1. Генезис поняття правова культура, її структура та значення
2.2. Види і функції правової культури
2.3. Правова культура та дія права
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВА КУЛЬТУРА ЯК УМОВА ПОБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ
3.1. Проблеми формування правової культури в українському суспільстві
3.2. Шляхи формування правової держави в Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВИСНОВКИ

Відповід но до мети та поставлених завдань в процесі написання магістерської роботи ми прийшли до певних висновків.
1. Встановлено, що в більшості під дією права права розуміють динамічну складову права, яка характеризується фактичною реалізацією його властивостей надавати регулятивний (спеціально-юридичний), інформаційно-психологічний (мотиваційний), виховний (ідеологічний), і соціальний вплив на учасників правовідносин.
Фактично «дія права» об"єднує в собі як динаміку, так і статику права, причому динаміка права, як процесс фактичного вияву правового регулювання, за своїм змістом є тою метою, у зв"язку з якою формується право у статиці.
Таким чином, дія права – це сукупність усіх форм прояву його юридичних властивостей, які висловлюють динаміку права – процес його реального регулятивного впливу на встановлені суспільні відносини.
2. Враховуючи спільний доробок багатьох вчених та незважаючи на деякі дискусійні та суперечливі моменти, слід підкреслити, що категорія механізм дії права не має єдиного розуміння свого змісту, однак ґрунтується та тому, що – це сукупність правового інструментарію, який обумовлює дію даних механізмів; це системний комплекс юридичних засобів, що мають структурну єдність та логічну послідовність; це сукупність засобів, які виконують специфічні завдання та функції, здійснюють вплив на свідомість та поведінку суб’єктів. Також, досить поширеним в юридичній літературі є наступне визначення: „механізм дії права — це порядок, форма прояву юридичної сили чинного законодавства. Основна регулятивна функція механізму дії права і юридико-логічний зміст дії права в цілому полягають у тому, щоб наявну абстрактно-загальну норму статичного права, тобто загальне правило длязагального випадку, належним чином перетворити в актуальну «казусну» норму, тобто в конкретнее правило для конкретного випадку».
3. Обґрунтовано, що механізм дії права включає наступні складові частини: соціально-юридичні засоби; соціальний суб"єкт, що функціонує в сфері дії права; соціально-правові умови (соціально-правове середовище). Запропонований підхід до розуміння механізму дії права на відміну від розповсюдженої в спеціальній літературі думки по цьому питанню не зводить його (механізм) винятково до соціально-правових засобів, інтегрує всі можливі його аспекти, що відбивають процеси формування і прояву правової активності - соціальний (у вузькому змісті), психологічний і юридичний.
4. Проведено дослідження щодо генезису поняття правова культура. В результаті чого, пропонуємо уточнене визначення цього поняття, яке звучить так: правова культура - це різновид загальної культури суспільства, який становить систему правових цінностей, що відповідають вимогам правового розвитку суспільства, які підтримуються і яких дотримуються у суспільстві, які відновлюються чи формуються, на основі духовних цінностей, правових звичаїв, правових знань, принципів гуманітарної справедливості. Своєю якісною властивістю сприяють правовій розвиненості особи, позитивному характеру її правової діяльності, адекватній оцінці правової дійсності та реальному забезпеченню найвищої цінності - реалізація, захист прав людини.
5. Структурними елементами правової культури виступають компоненти юридичної дійсності в їх особливому ракурсі еталонів поведінки: право і правосвідомість, правові відносини і законність, правопорядок і правомірна діяльність суб"єктів. Елементи, що утворюють правову культуру суспільства, одночасно включені і в інші структури. Більш того, ці елементи виступають складовими компонентами кількох різних систем.
6. Розглянуто функції правової культури. Як правило, всі вчені, які досліджували правову культуру, виділяли три її основні функції: пізнавальну, регулятивну, ціннісно-нормативну.
Пізнавал ьна функція спрямована на оволодіння особою правовими знаннями, формування власних переконань з метою вірного їх застосування у практичній діяльності та набуття навичок правового мислення.
Регулятивна функція спрямована на забезпечення стійкого, динамічного та ефективного функціонування всіх елементів правової системи, а також і суспільства в цілому.
Ціннісно-нормативна функція правової культури виражається за допомогою системи аксіологічних характеристик. Вказана функція проявляється при вивченні оцінного ставлення особи до результату і цілей її дій, які спрямовані на зміну оточуючої правової дійсності, до еталонів і зразків поведінки, що передбачені нормами права. Оцінна діяльність у правовій культурі полягає у «вимірюванні» індивіда, спільноти людей права, законності, правопорядку, правовідносин, механізму правового регулювання шляхом зіставлення з відповідними правовими цінностями.
Окрім основних наступних функцій, комунікативної, прогностичної та виховної. Проте дана точка зору є спірною, тому що більшість авторів вважають, що ці функції є похідними від основних функцій правової культури і немає потреби в їх окремому дослідженні.
7. За проведеним аналізом юридичної літератури ми дійшли висновку, що існує досить багато підходів щодо видів правової культури. Найбільш поширеною є класифікація правової культури залежно від її носія, за яким вона поділяється на три її види:
- правову культуру суспільства;
- правову культуру особи;
- правову культуру професійної групи.
Правова культура класифікується також і за іншими критеріями. Наприклад, за характером існування правової культури:
- відкрита, тобто така, що взаємодіє з іншими правовими культурами, сприймаючи її надбання;
- закрита - та, що уникає взаємодії з іншими правовими культурами, обмежуючись власними надбаннями як єдинопра- вильними;
За характером прояву:
- зовнішня правова культура, змістом якої є юридична діяльність та її наслідки;
- внутрішня - особисті переконання, почуття та уявлення про правові категорії;
За рівнями та глибиною пізнання правових явищ, їх використання в правовій поведінці (діяльності) прийнято виділяти: буденну (масову), професійну, теоретичну (наукову) правову культуру.
8. Встановлено, що важливим елементом механізму ефективної дії права є правова культура населення, яка виявляє себе у правовій свідомості, ціннісно-нормативному комплексі, поведінці та діяльності людей у правовій сфері.
9. Здійснено аналіз проблем формування правової культури в українському суспільстві. На підставі чого можна костантувати, що сучасний стан вітчизняної правової культури свідчить досить низький, у суспільстві поширені правовий нігілізм та інші прояви деформації правової свідомості. У цьому зв’язку неприпустимим є повторення помилок, допущених на попередніх етапах розвитку української державності, нехтування уроками власної історії, коли при наявності високого рівня правової культури еліт, загальний рівень правової культури суспільства залишається низьким, що об’єктивно унеможливлює процес становлення громадянського суспільства і розбудови правової держави.
10. На сучасному етапі розвитку нашої країни основними завданнями правового виховання та правової культури населення є забезпечення формування:
— правильного розуміння змісту основних правових понять;
— знання основних положень Конституції України та інших найважливіших нормативно-правових актів нашої держави;
— переконання у доцільності та необхідності неухильного додержання вимог правових норм, що викладені у законах, інших нормативно-правових актах;
— негативної реакції на кожне правопорушення, незалежно від того, хто його вчинив;
— поваги до правоохоронних органів і готовності надавати їм допомогу в розкритті й попередженні правопорушень.
11. Проаналізовано ознаки правової держави та напрямів її формування ми дійшли висновку, що, хоч у чинній Конституції Україна проголошена правовою державою, насправді це положення є дещо декларативним. Тому, незважаючи на певні здобутки в справі побудови правової держави, нам необхідно ще докласти чимало зусиль для вирішення цієї проблеми, одним з яких є підвищення рівня правової культури суспільства.
   
Список літератури

1. Конституція України, 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України 1996 р. № 30.
2. Абушенко В.Л. Ценностные ориентации личности: проблемы формирования (социологический аспект). – Мн.: Наука, 1994. – 230 с.
3. Аграновская Е. В. Личность и правовая культура / Е. В. Аграновская // Советское государство и право. - 1982. - С. 136.
4. Алексеев С.С. Философия права: История и современность. Проблемы. Тенденции. Перспективы / С.С. Алексеев. – М.: НОРМА, – 1999. – 329 с.
5. Алексеев С.С. Право: азбука — теория — философия: Опыт комплексного исследования. — М.: Статут, 1999. — 712 с.
6. Балюк Г. И. Взаимосвязь правовой культуры и социалистической демократии / Балюк Г. И. - К., 1984. - 69 с.
7. Бугаенко Ю.Ю. Правовая культура в современной России (соціально--философский анализ): Автореф. дис. ... канд. филос. наук. – Краснодар, 2007. – 28 с.
8. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М.: Омега&Л, 2004. – 608 с.
9. Власенко В.П. Генезис поняття «правова культура» у працях вітчизняних та зарубіжних вчених// Часопис Академії адвокатури України.- 2010.-№4.- С.1-7.
10. Ганзенко О. О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Запоріжжя, 2002. – С. 3.
11. Гердер И. Идеи к философии истории человечества. – М.: Наука, 1977. – 703 с.
12. Гойман В.И. Действие права: Методологический анализ. — М.: Академия. МВДРФ, 1992. — 127 с.
13. Головченко В., Потьомкін А. Правові механізми формування правової свідомості студентів. // Право України. – 2006. – №4.
14. Горак Г. І. Індивідна взаємодія як основа суспільної організації // Філософія: Курс лекцій. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 492–503.
15. Держава в право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. випуск 64. – К.: Ін-т державиі права ім.. В.В. Корецького НАН України. – 504 с.
16. Держава в право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. випуск 65. – К.: Ін-т державиі права ім.. В.В. Корецького НАН України. – 404 с.
17. Дьоміна О.С. Правова культура як основа демократичного, правового розвитку українського суспільства // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 1. – С. 38 – 41.
18. Дмітрієнко І. В. Українська правова культура як нормативне небіологічне явище // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 44. – С. 105–110.
19. Ершова Л.А. Правовая культура должностных лиц и пути ее формирования: автореф. дисс... канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 1991. – 16 с.
20. Иванов А.А. Теория готудар- ства и права: Учеб. пособ. / А.А. Иванов; под. ред. В.П. Малахова. - 2- е изд., перераб. и доп. - М. : ЮНИТИ- ДАНА: Закон и право, 2009. - С. 228.
21. Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
22. Злобин Н. С. Проблемы теории культуры. – М.: Наука, 1977. – 284 с.
23. Каминская В.И. Правосознание как элемент правовой культуры. Правовая культура и вопросы правового воспитания / В.И. Каминская, А.Р. Ратинов. – М.: – 1974. – 74 с.
24. Карась А.Г. Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект//Держава і право. - 2010. - Вип. 50. - С. 67-74.
25. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права Підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. - Л.: Новий світ-2000, 2007. - 584 с.
26. Комаров С. А. Общая теория государства и права: Курс лекцій / С.А. Комаров. – М.: – 1996. – 314 с.
27. Кудрявцев В.Н. Правосознание юриста // Советская юстиция. 1974. № 10. c. 3 – 5.
28. Кудрявцев В.М. Право і поведінка / В.М. Кудрявцев. - М.: Наука, 1976. - 211 с.
29. Кудрявцев В.М. Правова поведінка: норма і патологія/ В.М. Кудрявцев.-М.: 314 с.
30. Кутиркін А. Шляхи розвитку теорії та практики правового виховання населення України. // Право України. – 2008. – №3, С. 122-125.
31. Ленчик В. А. Механизм действия права : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: Акад. управления МВД России. — М., 2002.
32. Лукашева Е. А. О воспитании правосознания и правовой культуры / Лукашева Е. А. Советское государство и право. - 1962. - № 7 - С. 27.
33. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность / Е.А. Лукашева. – М.: Юрид.литерат, – 1973. – 344 с.
34. Манько Д.Г., Гловюк Д.Г. Правоприменение в механизме действия права // Юридический вестник. — 2005. — No 3. — С. 62.
35. Манько Д. Г. Соотношение элементов правовой конструкции легализации // Матеріали І Всеукраїнської наукової конференції студентів і аспірантів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології». — О., 2003. — С. 67.
36. Назаренко Є. В. До поняття правової культури / Є. В. Назаренко // Правова культура і підприємництво. - 1999. - С. 17-22.
37. Національна програма правової освіти населення від 18 жовт. 2001 р. № 992/2001.
38. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник. — М.: НОРМА, 2000. — 552 с.
39. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов / В.С. Нерсесянц. – М.: Мысль, – 1997. – 646 с.
40. Олійничук Р. Проблеми формування правової свідомості та правової культури в українському суспільстві. // Юридичний Журнал. – 2006. – №2.
41. Осика І. В. Правова культура у формуванні правової, соціальної держави: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2004. – С. 10.
42. Основные черты и значение социалистической правовой культуры. / О.А. Красавчиков // Сов. государство и право. – 1968. – No 6. – С. 33–35.
43. Правознавство: Підручник / А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковальський, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копєйчикова, А.М. Колодія. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 752с. - С. 156.
44. Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства: Монографія / За ред. проф. Ю.П. Битяка, І.В. Яковюка. – Х.: Право, – 2007. – 248 с.
45. Правовая культура: теоретико-методологическая эволюция и практика / В.В. Смирнов // Труды государства и права российской академии наук “Ценности и образы права”. Ответственные редакторы РАН В.Н. Кудрявцев, Ю.А. Тихомиров. – 2007. – No4. – 248 с.
46. Правове забезпечення правової культури населення як умова створення основ громадянського суспільства. / С. Третяк // Право України. – 2005. − No4. – С. 26-28.
47. Проблеми державотворення та правотворення в Україні (у контексті порівняльного правознавства та права на пріватність): матеріали круглого столу (22 травня 2009 р.). - Л.: ЛьвДУВС, 2009. - 304 с
48. Ромашов Р.А., Шукшина Е.Г. Правовая культура и правовой нигилизм в молодежной бреде // Актуальные проблемы теории и истории государства и права. – 2006. – No 2. – С. 2-8.
49. Сальников В.П. Правовая культура личности как целевая установка юридического всеобуча // Актуальные проблемы юридического всеобуча в условиях формирования социалистического правового государства: Межвуз. сб-к ст. / под ред. И.А. Королева. – М., 1990. – С. 214 – 220.
50. Сальников В.П. Правовая культура: теоретико-методологический аспект. Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / В.П. Сальников. – Л.: – 1990. – 35 c.
51. Семитко А. П. Правовая культура // Теория государства и права / Под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М.: Инфра. М-Норма, 1997. – С. 330–331.
52. Семитко А.П. Правовая культура социалистического общества: сущность, противоречия, прогрес. / А.П. Семитко. – Свердловск : Изд-во Урал. Ун-та, – 1990. – 172 с.
53. Семитко А.П. Развитие правовой культуры как правовой прогресс (проблемы теории и методологии) / А.П. Семитко. – Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. юрид. акад., – 1996. – 313 с.
54. Сербин Р.А. Правова культура – важливий фактор розбудови правової держави. Автореф. дис...к.ю.н. / Р.А. Сербин. – К.: – 2003. – 17 с.
55. Скакун О. Ф. Теoрія держави і права: Підручник / О. Ф. Скакун; Пер. з рос. – Харків: Консум, 2009. – 656 с.
56. Скуратівський В. А. Основи соціальної політики / В. А. Скуратівський, О. М. Палій. - К. : МАУП, 2002. - 200 с.
57. Смоленский М.Б. Правовая культура: опыт социокультурного анализа. – Ростов-н/Д.: Юрид. лит., 2002. – 168 с.
58. Станік С.Р. Динаміка правової культури: Автореф. дис. ... к. ю. н. / С.Р. Станік. – Одеса, – 1997. – 19 с.
59. Субботін В. М., Філонов О. В., Тодоров І. Я. Теорія держави і права, – К.: Знання, 2005. – 327 с.
60. Сырых В.М. Теория государства и права. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юстицинформ, 2004.– 704 с.
61. Теорія держави і права: підручник / кол. авт.; кер. авт. кол. канд.. юрид. наук, проф.. Ю.А. Ведєрніков. – К.: Ун-т сучасних знань; Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, Ліра ЛТД, 2014. – 468 с.
62. Третяк С. Правове забезпечення правової культури населення як умова створення основ громадянського суспільства// Право України. - 2005. - №4.-С. 26-28.
63. Філософія права: Навч. посіб. / О.О. Бандура, С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін.; За заг. ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. – К.: Юрінком Інтер, – 2000. – 336 с.
64. Федорин В.П. Правовая культура как фактор укрепления социалистической законности: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 1986. – 20 с.
65. Фрейд З. Будущее одной иллюзии // Философия: Учебн. / Под ред. В. Д. Губина, Т. Ю. Сидориной, В. П. Филатова. – М.: Тон, 1997. – С. 290–295.
66. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебник для ВУЗов, 3-е издание доп. и исправл., "Интерстиль", "Омега-Л", 2008 г. ,384 с.
67. ЧервонюкВ.И. Теория государства т права: Учеб. пос. - М.: Инфа-М, 2003. - С. 101.
68. Чупринський Б. О. Формування професійної культури майбутніх юристів: філософсько-правове дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.12 / Чупринський Борис Олександрович. - Л. : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2010. - 20 с.
69. Шемшученко Ю. С. Теоретичні засади взаємодії права і культури // Право та культура: теорія і практика: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. – К.: МП «Леся», 1997. – С. 4–5.
70. Шемчушенко Ю. С. Дія права: інтегративний аспект: Монографія / Ю. С. Шемчушенко. - К.: Юридична думка, 2010. - 501 с.
71. Якушев А.В. Теория государства и права. – М.: ПРИОР, 2000. – 230 с.
72. Ющик О. І. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення в Україні. — Ін-т зак-ва Верховної Ради України. - К., 1997. — С. 16-17.
73. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К. — Т. 2. Д-Й. - 1999.
 

 

© DIPLOMSERVIS.com.ua 2009-2016.