23 . 04 . 2018
пошук робіт:         
 

Дипломна робота, курсова робота, виконання робіт.

Правове регулюваня охорони праці неповнолітніх



№ роботи: 1909
розділ: Трудове право України
тип: Дипломна робота
об'єм: 67
винагорода автору: 300 грн

Зміст:

ВСТУП
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ У ТРУДОВОМУ ПРАВІ
1.1. Історико–правові засади регулювання праці неповнолітніх
1.2. Правовий статус неповнолітнього працівника, як особливого суб’єкта трудового права
РОЗДІЛ ІІ ОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАЦІВНИКІВ
2.1. Законодавче забезпечення охорони праці неповнолітніх
2.2. Гарантії прав для неповнолітніх в галузі охорони праці
2.3. Судова практика щодо охорони праці неповнолітніх
ВИСНОВКИ
СПИСО К ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВИСНОВКИ


Отже, узагальнюючи проведене дослідження зробимо наступні висновки.
На основі проведеного історичного аналізу встановлено, що першими кроками щодо регулювання праці неповнолітніх було встановлення для підлітків з 14 до 18 років робочого часу не більше 6 год., застосування ж їх праці до 14 років заборонялось. Кодекси законів про працю (1918 і 1922 рр.) сприяли подальшому розвитку правових форм залучення громадян до праці з урахуванням вимог виробництва, а також забороняли прийняття на роботу осіб молодше 16 років. В 50-60-і роки відносно молоді одержує поширення така форма працевлаштування, як бронювання робочих місць. В липні 1970 року були уведені в дію Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю, а з 1 квітня 1972 р. вступив у дію прийнятий 9 грудня 1971 р. новий Кодекс законів про працю РРФСР. Прийнятий у 1973 р. КЗпП УРСР передбачав наступні положення. Так, діти ні в якому разі не могли бути прийняті на роботу або допущені до неї на будь-якому підприємстві без звільнення їх належним чином від обов"язку навчатися у школі. Робочий день молодих громадян у віці до 18 років не міг перевищувати 8 год. або тижневої кількості встановлених годин, заборонялась праця у нічний час, робота у святкові дні. Далі КЗпП встановив межі трудової діяльності неповнолітніх, не допускаючи прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Передбачались також виняткові випадки допущення неповнолітніх до роботи з більш раннього віку (осіб, які досягли 15 років), з обов"язковим погодженням з профкомом підприємств.
У роботі з’ясовано, що чинне трудове законодавство України з наведеного питання останнім часом зазнало незначних змін. З урахуванням змін у структурі суспільних відносин України, в організації умов і виробництва праці, спаду економіки, зростання безробіття і посилення тенденції до зниження продуктивності праці потрібно змінити мінімальні вікові межі працездатності неповнолітніх громадян.
Визначено, що поняття «неповнолітній», в українському законодавстві має два тлумачення, що позначають особу до досягнення нею повноліття (тобто до 18 років), — власне «неповнолітній» та «дитина». Так, у Законі України «Про охорону дитинства» дається законодавче визначення дитини як особи віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше, що відповідає визначенню Конвенції ООН про права дитини.
Акцентовано увагу на те, що правовий статус неповнолітніх працівників, а такими вони вважаються до досягнення 18-річного віку (ст. 187 КЗпП), у цілому прирівнюється до правового статусу повнолітніх працівників, проте є певні обмеження. Зокрема, обов"язковою умовою прийняття на роботу неповнолітнього є його попередній медичний огляд (ст. 191 КЗпП). Другим обмеженням є те, що батьки або особа, що їх замінює, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору, у тому числі й строкового, з неповнолітнім працівником, коли продовження його чинності загрожує здоров"ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст. 199 КЗпП). Третім обмеженням є заборона залучення неповнолітніх до робіт із шкідливими, небезпечними і важкими умовами праці, а також до підземних робіт (ст. 190 КЗпП), до роботи у нічний час, надурочних робіт, у вихідні дні (ст. 192 КЗпП), а також забороняється укладати договір про повну матеріальну відповідальність з неповнолітнім працівником (ст. 135-1 КЗпП). Все це свідчить, що трудова дієздатність неповнолітніх працівників є обмеженою, вона залежить від волевиявлення і дій інших осіб, а тому слід вважати, що трудова дієздатність у повному обсязі виникає з настанням повноліття — досягненням працівником 18-річного віку.
Правове регулювання праці неповнолітніх в Україні за сучасних умов являє собою єдине державне регламентування заходів, спрямованих на забезпечення їх трудової зайнятості, що засновано на нормах міжнародних організацій, міжнародно-правових договорах і чинному законодавстві України. Система міжнародно-правового регулювання з питань праці неповнолітніх становить основу національної політики зайнятості більшості країн світу, в тому числі й України, трудове законодавство якої включає велику кількість міжнародно-правових актів про працю.
Виявлено, що Кодекс законів про працю України є основним загальним нормативно-правовим актом у сфері трудового права.
Огляд міжнародних нормативних актів у сфері праці та зайнятості неповнолітніх свідчить про те, що багато держав прагне розробити заходи по забезпеченню повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості, надання рівних прав всім хто бажає працювати незалежно від статі, раси, віросповідання. Із зазначеного ми дійшли висновку про достатньо високий рівень правового регулювання праці неповнолітніх міжнародно-правовими актами та національним законодавством, що діють у вказаній сфері.
   
Список літератури

 

 

© DIPLOMSERVIS.com.ua 2009-2016.