19 . 04 . 2018
пошук робіт:         
 

Дипломна робота, курсова робота, виконання робіт.

Комплексний підхід до виховання як умова забезпечення різнобічного розвитку особистості



№ роботи: 1811
розділ: Педагогіка
тип: Курсова робота
об'єм: 40
винагорода автору: 130 грн

Зміст:

ВСТУП
1. Сутність та зміст виховання особистості в умовах сьогодення
1.1. Суть виховання як складова педагогічного процесу
1.2. Суб’єкти та об’єкти виховної системи
2. Реалізація комплексного підходу до виховання особистості
суб’єктами виховного процесу
2.1. Ідеї цілісності виховного процесу у сучасних технологіях
виховання
2.2. Особливості вітчизняних концепцій виховання
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП
Без урахування змін у сучасному світі неможливо розробити й утілити в життя концепції та стратегічні програми розвитку й модернізації системи освіти й виховання. Тим часом, вітчизняних досліджень, спрямованих на визначення «системи координат» для педагогіки найближчого майбутнього, явно бракує. Дивитися в майбутнє, користуючись тільки фокусом ретроспективи, недостатньо. Щоб підготуватися до розв’язання педагогічних проблем, зумовлених новим часом, треба спробувати визначити ті ознаки, які тільки–но почали окреслюватися, але поки що не сприймаються як типові складові майбутнього життя.
Значно впливає на наші уявлення про механізми виховання психологічна теорія В.В. Давидова і В.Н. Рубцова, які розробили технологію реалізації ідеї Л.С. Виготського про трансформацію інтерпсихологічного (міжсуб’єктного) спілкування в інтерпсихологічний утворення [14, 428]. В основі такої технології лежить спільна діяльність, яка включає поряд з розподілом дій і операцій, обмін ідеями, впливає на взаєморозуміння, комунікацію, планування і рефлексію.
Інакше уявляє психологічний механізм виховання С.Л.Рубінштейн. Він запропонував концепцію генералізації, відповідно до якої під впливом зовнішньої ситуації утвориться властивість, якість особистості. Для цього подібні ситуації повинні повторюватися і варіюватися.
У концепції виховання В.С. Ільїна і його послідовників розроблена динамічна структура процесу виховання, що являє собою генетичну послідовність виховних ситуацій, які цілеспрямовано ведуть до генералізації необхідної якості особистості [14, 428].
Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, Н.Ф. Тализіна представляють процес виховання як поступову інтериоризацію етичного зразка, перетворення в деяку орієнтовану основу поведінки [14, 428].
Виховання – це процес заснований на створенні індивідуально–розвиваючої ситуації, що забезпечує становлення досвіду суб’єкта: виробленням свого, особистісного знання, власної думки, своєї концепції світу (світогляду), свого стилю; власної структури діяльності (індивідуального стилю діяльності) й індивідуального стилю спілкування.
Педагогічна наука в останні роки продемонструвала немало теоретичних напрацювань у сфері виховання, спроб побудови різноманітних концепцій виховання (О.В. Бондаревська, З.І. Васильєва, О.С. Газман, І.П. Іванов, Б.Т. Ліхачов, Л. . Новікова, І. С. Якиманська та ін.).
Зараз існує цілий ряд концепцій виховання: концепція виховної системи, яка самостійно розвивається (Л.І. Новікова); концепція виховання людини культурою (О.В. Бондаревська), методика творчих справ (І.П.Іванов), концепція виховання людини як носія соціокультурних функцій (І.А. Колєснікова), теорія педагогічної підтримки дітей в освіті (О.С. Рюман), теорія педагогічної, самостійно розвиваючої діяльності (З.В. Кульневич), теорія особистісно–орієнтованого виховання (В.В. Сєріков) та ін.
Необхідно вказати той факт, що ідея особисто орієнтованої освіти знаходить своє вираження в зближенні процесу навчання і процесу виховання. Поняття про виховання в навчальному процесі представлено в теоріях різних авторів. Так, І.Я. Лернер вважав, що це відбувається завдяки введенню в зміст освіти особливого компонента – досвіду емоційно–ціннісних відношень до світу. О.В. Бондаревська бачить основу виховного навчання у педагогічній культурі вчителя і всього освітнього простору. В.В. Краєвський у єдності навчання і виховання підкреслює важливість принципу: щоб навчання виховувало, потрібні певні умови, які повинен створити педагог. В.В. Сєріков бачить можливості виховання в створенні особистісно–орієнтованої (індивідуально–розвиваючої) ситуації, що вимагає високого психологічного і дидактичного професіоналізму, життєвого й особистісного досвіду і культури вчителя, здатності установити індивідуальне спілкування.
Мета дослідження – дослідити комплексний підхід у вихованні.
За для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1. Визначити сутність та зміст виховання особистості в умовах сьогодення.
2. Дослідити реалізацію комплексного підходу до виховання особистості суб’єктами виховного процесу.
Об’єкт дослідження – сутність, зміст, основні закономірності та принципи процесу виховання.
Предмет дослідження – комплексний підхід у вихованні.
Для досягнення поставленої мети у курсовій роботі використовувалися наступні методи дослідження: 1) вивчення інформаційних джерел із проблеми дослідження: публікації статей з даної тематики, психолого–педагогічна література, передовий педагогічний досвід відомих педагогів, фонд підручників; 2) теоретичні методи: індукція та дедукція, аналіз і синтез; порівняння; класифікація і систематизація, емпіричні методи дослідження.
   
Список літератури

1. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Дрогобич: Коло, 2003. – 528 с.
1. Воспитатели и дети: источники роста / Под ред. В. Петровского – М., 1994. – с. 7–8.
2. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
3. Доценко Е. Л. Психология манипуляции. – М.: Наука, 1996. – С. 59
4. Дьяченко В.К. Организационная структура учебного процесса и его развитие. – М.: Наука, 1998. – 235с.
5. Казенко В.И. Педагогические функции и содержание факультативного обучения в основной школе // Педагогика и психология. – 1997. – № 2. – С.4
6. Каракокский В. А. Воспитательная система школы // Народное образование. – 2001. – №4.
7. Концепція превентивного виховання дітей та молоді // Учитель. – 2000. – № 1–3.
8. Корнетов Г.Б. Итоги й перспективы парадигментально–педагогическо й интерпретации моделей образовательного процесса // Гуманитарные науки. – 2001. – № 1.
9. Кудряшова Р. Виховна система нашої школи. // Завуч. – 2006. – №9. – С. 7.
10. Лактюнова Г. Виховання в епоху глобалізації: нові можливості, нові ризики. // Шлях освіти. – 2005. – №4. – С. 2 – 7.
11. Лашина С. Виховна система в сучасних умовах. // Завуч. – 2006. – №9. – С. 4 – 7.
12. Образование в контексте социализации // Педагогика. 1996. – № 1. – С. 3–8/
13. Огаренко В. Теоретико–методологічні основи організації виховної роботи в навчальному закладі. // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2005. – №3. – С. 427 – 435.
14. От авторитарного образования к педагогике свободы // Газман О.С., Вейрс Р. М., Крылова Г, В. Новые ценности образования: содержание гуманистического образования. – М., 1995. – Вып. 2. – С. 27–33
15. Падалка О.С., Нісімчук А.М., Смолюк І.О., Шпак О.Г. Педагогічні технології. Навчальний посібник. – К.: Вид–во “Українська енциклопедія” ім.П.Бажана, 1995, – 254с.
16. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибр. тв.: В 5т. – К.: Рад. шк., 1976. – Т. 1.
17. Радул В. Соціальний характер виховання. // Шлях освіти. – 2004. – №3. – С. 6 – 9.
18. Сметанський М. Суть виховання як складової педагогічного процесу. // Шлях освіти. – 2006. – №4. – С. 14 – 17.
19. Сметанський М. Теоретичні засади сучасних концепцій виховання. // Шлях освіти. – 2004. – №3. – С. 2 – 6.
20. Сухомлинська О. Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін. // Шлях освіти. – 2004. – №2. – С. 2 – 6.
21. Хозяинов Г. И. Педагогическое мастерство преподавателя. – М.: Наука, 1988. – 321с.
 

 

© DIPLOMSERVIS.com.ua 2009-2016.