18 . 06 . 2018
пошук робіт:         
 

Дипломна робота, курсова робота, виконання робіт.

Субституція та комплементарність благ. Блага нижчого порядку.



№ роботи: 1484
розділ: Мікроекономіка
тип: Курсова робота
об'єм: 34
винагорода автору: 130 грн

Зміст:

ВСТУП......................... .............................. .............................. .............................. .......3
РОЗДІЛ 1. БЛАГА ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ................... .............................. .............5
1.1. Загальна характеристика благ.......................... .............................. .....................5
1.2. Субституція та комплементарність благ.......................... .............................. ....8
1.3. Встановлення попиту на сполучені блага......................... .............................. .12
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СПОЖИВАННЯ БЛАГ В УКРАЇНІ....................... ...............15
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СПОЖИВАННЯ БЛАГ.....................28
В ИСНОВКИ....................... .............................. .............................. ............................31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................ .............................. ...........33

ВСТУП

Госп одарське життя суспільства ґрунтується на необхідності задовольняти потреби людей у різних економічних благах. У свою чергу, ці блага провадяться на базі економічних ресурсів, які є в розпорядженні суспільства і його членів.
У всіх людей є різні потреби. Їх можна розділити на дві частини: духовні й матеріальні потреби. Хоча цей розподіл умовний (так, важко сказати, до духовних або матеріальних потреб належить потреба людини в знаннях), однак у більшій частині він можливий.
Матеріальні потреби можна назвати економічними потребами. Вони виражаються в тому, що ми прагнемо різних економічних благ. У свою чергу, економічні блага – це матеріальні й нематеріальні предмети, точніше, властивості цих предметів, здатні задовольняти економічні потреби. Економічні потреби – одна з основних категорій в економічній теорії.
На зорі людства люди задовольняли економічні потреби за рахунок готових благ природи. Надалі абсолютна більшість потреб стала задовольнятися за рахунок виробництва благ. У ринковій економіці, де економічні блага продаються й купуються, їх називають товарами й послугами (часто просто товарами, продуктами, продукцією).
Людство влаштоване так, що його економічні потреби звичайно перевищують можливості виробництва благ. Говорять навіть про закон (принцип) підвищення потреб, який означає, що потреби зростають швидше виробництва благ. Багато в чому це відбувається тому, що в міру задоволення одних потреб у нас відразу виникають інші.
Так, у традиційному суспільстві більшість його членів відчуває потреби насамперед у продуктах першої необхідності. Це потреби переважно в їжі, одязі, житлі, найпростіших послугах. В остаточному підсумку ми доходимо висновку, що якщо ріст економічних потреб постійно обганяє проведення економічних благ, то ці потреби до кінця невтолимі, безмежні.
Інший висновок – економічні блага обмежені (рідкі, по термінології економічної теорії), тобто менше потреб у них. Це обмеження пов"язане з тим, що виробництво економічних благ зустрічається з обмеженістю запасів багатьох природних ресурсів, частим браком робочої сили (особливо кваліфікованої), недостатністю виробничих потужностей і фінансів, випадками поганої організації проведення, відсутністю технологій і інших знань для проведення того або іншого блага. Говорячи по-іншому, проведення економічних благ відстає від економічних потреб через обмеженість економічних ресурсів.
Об"єктом дослідження виступає споживання благ. Предметом дослідження є безпосередньо блага, їх роль в мікроекономіці.
Мета роботи – дослідження субституції та компліментарності благ, благ нижчого порядку.
В роботі ставились та вирішенні наступні завдання:
- досліджено загальну характеристику благ;
- визначено субституцію та комплементарність благ;
- вивчено встановлення попиту на сполучені блага;
- проаналізовано споживання благ в Україні;
- запропоновано шляхи вдосконалення споживання благ;
- узагальнено матеріал та зроблено висновки.
Інформаційна база роботи – нормативно-правові акти України, навчальна література, періодичні видання та Інтернет-ресурси.

ВИСНОВКИ


Отже, благо — це засіб для задоволення потреб. А.Маршал визначає благо як «бажану річ, що задовольняє людську потребу».
Ж.-Б. Сей визначає блага «як засіб, що ми отримуємо для задоволення наших потреб». А. Шторх підкреслює що «вирок, вимовний нашим судженням щодо корисності предметів... робить їх благами».
Блага, призначені для задоволення особистих потреб, називаються споживчими. Усі блага поділяються на економічні й неекономічні.
Економічні блага — блага, що є об’єктом чи результатом економічної діяльності, а отже, що існують в обмеженій кількості порівняно з потребами, які вони задовольняють (наприклад автомобіль, хліб, одяг).
Неекономічні блага (дарові) надаються людині в готовому вигляді природою (повітря, вода, гриби в лісі).
Найбільш поширений розподіл благ на матеріальні та нематеріальні. Матеріальні блага — блага, що мають матеріальну форму чи природу (земля, повітря, будинки, продукти).
Нематеріальні блага матеріальної форми не мають, впливають на розвиток здібностей, творчості людини і створюються в невиробничій сфері (мистецтво, музеї, театр).
Субституція блага означає, що споживач погодиться відмовитись від невеликої кількості товару А заради більшої кількості товару субституту. Товари вважаються субститутами, якщо значення перехресної еластичності більше нуля.
Комплементарність благ — властивість благ доповнювати одне одного в споживанні та слугувати задоволенню однієї потреби.
Узагальнення інформації, що характеризує споживання населення, являє собою складний процес балансових розробок, націлений на співставлення різноманітних джерел даних.
Для вирахування показників забезпеченості населення відповідними предметами товари розбиваються на 3 групи:
- товари однократного користування (продукти харчування).
- товари нетривалого користування (строк використання - до 3-х років);
- товари тривалого користування (строк використання - більше 3-х років).
Дослідивши динаміку зміни витрат домогосподарств протягом 1999-2010 рр., наводимо наступні показники: продукти харчування та безалкогольні напої у 1999р. складали 65,2% від загальної структури сукупних витрат, тоді як за 2009-2010 роки склали 56,6% та 53,2% відповідно. Алкогольні напої, тютюнові вироби у 1999р. складали 2,9%, 2009-2010рр. 2,9% та 2,6% відповідно. Як не прикро, але споживання «шкідливих» товарів за 7 років не скоротилося.
Зростаючу роль у споживанні населення грають різноманітні послуги.
Отже, за 2009-2010 рр. витрати на послуги становили: охорона здоров"я – 2,5%; транспорт – 3,0% та 3,7% відповідно; зв"язок – 2,1% та 2,6%; відпочинок і культура – 2,6% та 2,7%; освіта – 1,1% та 1,2%.
Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче й особисте.
Виробниче споживання - це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення суспільне необхідного продукту. Отже, даний вид споживання фактично означає виробництво. З ним пов"язане й особисте споживання, в процесі якого відбувається відтворення робочої сили.
Споживання визначає мету виробництва і його структуру. Виробництво створює предмет споживання, породжує нове споживання, визначає його спосіб.
Основна економічна проблема, з якою стикається наше суспільство, — це суперечність між необмеженими людськими потребами та обмеженими ресурсами, які використовуються для задоволення цих потреб. Ефективність економіки полягає у використанні суспільством обмежених ресурсів з максимальним результатом.
   
Список літератури

1. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: навчальний посібник /За ред. О.Я. Базілінської. - Київ: Центр видавничої літератури, 2004. - 351 с.
2. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі. - К. : Основи, 2001. - 670 с.
3. Бутук О.І., Волкова Н.І. Економічна теорія: тренінг-курс : Навч. посіб. - К. : Знання, 2007. - 291 с.
4. Верланов Ю.Ю., Ципліцька О.О. Сучасна мікроекономіка: Навчальний посібник. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007. – 315 с.
5. Ватаманюк O.З. Мікроекономіка: Навч. посіб. — Львів: Інтелект-Захід, 2004. - 176с.
6. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2007. – 719 с.
7. Економічна теорія: політекономія : Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - 7-ме вид., стереотипне. - К. : Знання-Прес, 2008. - 719 с.
8. Іваненко В.М., Горбатюк М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: Навч. посібник - К.: КНЕУ, 2000. - 148c.
9. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006.- 211 с.
10. Землянская В. Cпоживчий елемент сукупного попиту як чинник економічного зростання// Банківська справа. - 2006. - №7. - С.74 - 85.
11. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 208 с.
12. Мочерний С.В., Ларіна Я.С. Політекономія : Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2006. - 390 с. - Вища освіта ХХІ століття.
13. Макконнелл К., Брю Л. Экономикс : Принципы, проблемы и политика. В 2-х т.. Т. 1. - М. : Республика, 1992. - 399 с.
14. Общество потребления/ И.Н.Барулин// Финансы и кредит. - №20. - 2005. - С. 7-16.
15. Покупательная способность доходов и потребление населения: состояние и перспективы/Н.А.Ермакова//Наро донаселение. - 2006. - №4. - С.57-68.
16. Політична економія : Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. - К. : Академія, 2007. - 672 с.
17. Політична економія : Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. - К. : Академія, 2007. - 672 с.
18. Політична економія : Навчальний посібник / За ред. доктора Г.І. Башнянина і доцента Є.С. Шевчука. - Вид. 4-те, пероб. і доп. - Львів : Магнолія Плюс, 2006. - 308 с.
19. Прошин Д.В. Проблема потребление в социокультурном аспекте/ Д.В.Прошин//Академічний огляд. - 2005. - №2. - С. 10-16.
20. Рибалкін В.О. та ін. Основи економічної теорії / Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Академія, 2003. - 352 с.
21. Самуельсон П. А., Нордхауз В. Д. Мікроекономіка: Пер. з англ. / Під ред. С. Панчишина. - К.: Основи. 1998. - 676 с.
22. Сио К. К. Управленческая экономика. Пер. с англ.- М. ИНФРА-М, 2000.- 671с.
23. Старостенко Г.Г. Мікроекономіка: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 152 с.
24. Статистичний щорічник України. - К.: Консультант. - 2009. - 664c.
25. Статистичний щорічник України. - К.: Консультант. - 2010. - 561c.
26. Фальцман В. Основи микроэкономики. - М.: Теис, 1999. - 81с.
27. Фомішина В.М. Заощадження як суперечливий чинник економічного зростання/В.М. Фомішина//Держава та регіони. Економіка та підприємництво. - 2006. - №5. - С. 305 - 309.
28. Хайман Д. Н. Современная микроэкономика: анализ и применение: Пер. с англ. В 2 т. - М.: Финансы и статистика, 1992. Т. 1. - 384 с.; Т.2.- 384с.
29. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки. - К.: Знання, 1998. - 674с.
30. Офіційний веб-сайт Державного служба статистики України // http://www.ukrstat.gov.ua/
 

 

© DIPLOMSERVIS.com.ua 2009-2016.