23 . 01 . 2018
пошук робіт:         
 

Дипломна робота, курсова робота, виконання робіт.

Організаціїята пошук шляхів вдосконалення нормування праці



№ роботи: 119
розділ: Економіка праці
тип: Курсова робота
об'єм: 34
винагорода автору: 100 грн

Зміст:

ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
1.1. Суть і значення нормування праці
1.2. Види нормативів праці
1.3. Система нормативів і норм праці
РОЗДІЛ 2 РОБОЧИЙ ЧАС ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ НОРМУВАННЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ
2.1. Робочий час. Режими праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу
2.2. Методи нормування трудових процесів
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
3.1. Організаційно-економічний механіз удосконалення нормування праці
3.2. Удосконалення концепції нормування витрат та результатів праці
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


Кількісна оцінка міри праці здійснюється за допомогою нормування праці, що відіграє найважливішу роль у механізмі особистого матеріального стимулювання. Для визначення норм витрат праці нормування праці має у своєму розпорядженні певні методи нормування, кожний з який має свої специфічні особливості та сферу застосування.
В даний час у теорії і практиці нормування праці використовують дві групи методів визначення норм праці, а саме: сумарні та аналітичні.
Сутність сумарних методів полягає в тому, що норми встановлюють на кожну операцію, роботу чи комплекс робіт сумарно (у цілому), без поділу її на складові частини (елементи). Аналітичні методи нормування праці передбачають встановлення норм праці на операцію, роботу чи на комплекс робіт шляхом їх розчленування на складові елементи і детальний аналіз змісту, структури і доцільності виконання кожного елемента.
Сумарні методи праці підрозділяються на наступні різновиди: дослідний; статистичний; аналоговий; метод нормування за укрупненими, типовими та єдиними нормативами.
При дослідному методі норми праці встановлює майстер, технолог, нормувальник, виходячи з досвіду своєї роботи і знання виробництва.
Перевагою цього методу є швидкість і відносна дешевизна встановлення норм праці. Тут не потрібно попереднього вивчення та дослідження операції, а отже, і відповідних працезатрат. Недоліком же методу є його суб’єктивність, оскільки точність норм цілком залежить від досвіду і знань фахівця, що встановлює норму.
Суть статистичного методу полягає в тому, що розмір норм праці встановлюють на основі первинних даних оперативного і статистичного обліку виробництва (фактичних витрат часу на аналогічні витрати в минулому).
Достоїнство цього методу полягає в тому, що він не вимагає обов’язкової присутності нормувальника безпосередньо на робочому місці і проведення необхідних досліджень і відповідних розрахунків. Недоліком же є те, що він орієнтується на фактичні досягнення робітників без врахування їх потенційних здібностей і виробничих можливостей. Якість норм праці в цьому випадку цілком визначається якістю вихідних даних.
Аналоговий метод полягає в тому, що норму праці визначають шляхом порівняння даної роботи з аналогічною роботою, що виконувалася чи виконується на даному чи будь-якому іншому підприємстві.
Цей метод досить простий і відносно не трудомісткий. Він дозволяє встановлювати норму праці на операцію без безпосереднього дослідження її на робочому місці. Його недоліком є повна залежність якості встановлюваних норм праці від якості норм, встановлених на аналоги.
Нормування праці за укрупненими, типовими та єдиними нормативами полягає в тому, що норму праці визначають за сумарними нормативами, розробленими з використанням аналітичного методу.
Перевагою цього методу є те, що він забезпечує порівняно високу якість норм і значно скорочує трудомісткість нормувальних робіт. Недоліком же його є негнучкість, що полягає в обов’язковій відповідності нормованої роботи тій, для якої було розроблено укрупнені типові та єдині норми.
Аналітичні методи поділяють на два різновиди, а саме: аналітично-розрахунковий та аналітично-дослідницький.
Ана літично-розрахунковий метод передбачає визначення норми праці і складових її елементів за нормативами режимів роботи устаткування та науково-обґрунтованими нормативами часу. Якщо в основі розрахунку лежить диференційований спосіб визначення витрат праці по кожному окремому русі, то такий аналітичний метод прийнято називати мікроелементним.
Перевага цього методу полягає в тому, що він дозволяє забезпечити рівнонапруженість встановлюваних норм праці і єдиний підхід до поділу операції на складники. При цьому в нормі максимально враховується застосовувана техніка, технологія, організація праці та виробництва.
Аналітично-дослі дницький метод обумовлює визначення величини норми праці на основі дослідницьких даних вивчення режимів роботи устаткування і витрат робочого часу, отриманих в результаті спостереження, здійсненого безпосередньо на робочому місці.
Перевагою цього методу є те, що він дозволяє одержувати досить точні та обґрунтовані норми, що враховують реальні організаційно-технічні умови виробництва. Однак, він є досить трудомістким, внаслідок чого галузь його застосування є обмеженою, в основному, крупносерійним та масовим виробництвом. Крім того він орієнтований не на передові і прогресивні, а виключно на місцеві досягнення, місцеве розуміння рівня науковості організації праці та виробництва.
З вищевикладеного випливає, що сумарний метод нормування праці не забезпечує точної кількісної оцінки необхідних витрат праці, необхідних робітникові для виконання операції, роботи або комплексу робіт в даних умовах виробництва. У зв’язку з цим норми праці, розроблювані за допомогою цього методу, не можуть бути основою оплати праці робітників. Відхиляючись в той чи інший бік від необхідних затрат праці, вони не забезпечують адекватної оплати трудових зусиль робітника. Це антистимулює останнього і не зацікавлює його в найповнішому розкритті свого потенціалу і досягненні своїх максимальних результатів праці.
Норми праці, що застосовуються для оплати праці робітників, повинні розроблятися винятково аналітичним методом. Методологічною основою останнього є всебічний комплексний аналіз виробничих умов на кожному робочому місці і розчленування трудового процесу на складові його елементи з метою врахування всіх виробничих можливостей та передових методів праці виконання операції. Це забезпечує розробку науково-обґрунтованих норм праці, що адекватно відбивають необхідні витрати праці, які потребуються для виконання операції, роботи або комплексу робіт в даних умовах виробництва.
Таким чином, нормування праці - це один з обов’язкових елементів механізму регулювання оплати праці робітників. З його допомогою запроваджується норма праці, що виконує у виробництві (в аспекті оплати праці робітників) дві найважливіші функції, а саме:
1. Міри праці, що дозволяє визначати кількість суспільно-необхідних витрат праці, потрібних для виконання операції, роботи або комплексу робіт у даних умовах виробництва, а також індивідуальний трудовий внесок кожного робітника в загальні результати колективної праці;
2. Міри оплати за працю, що дозволяє встановлювати розмір заробітної плати кожного робітника залежно від кількості та якості затраченої ним праці.
Виконуючи ці функції, науково-обґрунтована норма праці виступає як один з найважливіших елементів механізму регулювання оплати праці. Вона лежить в основі формування грошових доходів робітників і визначає їх соціальні та економічні інтереси.
Однак, норма праці повноцінно може виконувати свої функції тільки при її досить високій точності і всебічній науковій обґрунтованості з урахуванням усього комплексу технічних, організаційних, психологічних, економічних та соціальних факторів. У максимальній мірі це визначається застосовуваними методами нормування праці.
   
Список літератури

 

 

© DIPLOMSERVIS.com.ua 2009-2016.