17 . 02 . 2018
пошук робіт:         
 

Дипломна робота, курсова робота, виконання робіт.

Аналіз сучасних форм та систем оплати праці



№ роботи: 101
розділ: Економіка підприємства
тип: Курсова робота
об'єм: 37
винагорода автору: 100 грн

Зміст:

Вступ
1. Теоретико-методологічні аспекти застосування системи оплати праці на підприємстві
1.1. Заробітна плата як економічна категорія
1.2. Вибір систем організації заробітної плати
1.3. Сучасні форми оплати праці
2. Дослідження форм та системи оплати праці на ЗАТ “Борисфен”
2.1. Аналіз трудових ресурсів та ефективність їх використання
2.2. Аналіз систем оплати праці
2.3. Аналіз фонду оплати праці
3. Соціально-економічна ефективність переведення працівників на інтегральну систему оплати праці
Висновки
Список використаної літератури
Додатки


Таким чином, заробітна плата, виступаючи одночасно формою розподілу по праці і ціною робочої сили, є найважливішою соціально-економічною категорією. У ній переплітаються інтереси суспільства, роботодавців і найманих робітників. Вона обумовлює усі елементи господарського механізму, і через неї реалізується економічний інтерес всіх суб’єктів ринкових відносин. Встановлюючись на ринку праці і визначаючись результатами праці робітника, вона формує мотивацію в трудовій діяльності робітників, стимулюючи їх до найбільш повної реалізації своїх здібностей до праці і досягненню найбільш високих результатів праці.
Відсутність науково-теоретичних і методичних підходів до визначення індивідуальної ціни робочої сили, а також системи купівлі-продажу цього специфічного товару породило масу різних теорій заробітної плати, що встановлюють залежність заробітку робітника від того чи іншого фактора.
Так, відповідно до найвідомішої «продуктивної» теорії заробітної плати, представниками якої в різний час були Джон Бейтс Кларк, Джон Річард Хікс, Альфред Маршалл, Поль і Рональд Воннакотт та інші, розмір заробітної плати повинен визначатися продуктивністю праці. При цьому ставки заробітної плати рекомендується визначати за величиною граничного продукту, під яким розуміється зміна в загальній вартості створеного продукту в результаті збільшення зайнятості на одиницю праці.
Прихильники «соціальної» заробітної плати, родоначальниками якої були В.Зомбарг, Торстейн Веблен, Йозеф Шумпетер, М.І.Туган-Барановський, стверджують, що заробітна плата не є категорією виробництва, а результатом співвідношення сил двох основних класів капіталістичного суспільства - робітничого класу та буржуазії.
В даний час у рамках цієї теорії великого поширення набула колективно-договірна теорія заробітної плати, відповідно до якої величина заробітку робітників повинна встановлюватися у процесі переговорів між роботодавцями та найманими робітниками і фіксуватися у відповідних договірних угодах, що приймаються на різних рівнях.
Відповідно до теорії “інфляційної спіралі”, величина заробітної плати, її зростання і динаміка в часі визначаються інфляційними процесами, що відбуваються у суспільстві. Усяке підвищення заробітної плати, збільшуючи витрати виробництва, неминуче веде до зростання цін. А всякий ріст цін, у свою чергу, є основою для нового підвищення заробітної плати, оскільки необхідно забезпечувати новий більш високий прожитковий мінімум. І так далі по спіралі, щораз повторюючись, але тільки вже на новому і більш високому витку росту цін і підвищення заробітної плати.
Найбільшого поширення останнім часом одержала теорія ринкової рівноваги, засновником якої є А.Маршалл. Відповідно до цієї теорії, заробітну плату необхідно визначати на основі сформованого на ринку праці попиту та пропозиції на робочу силу. Точка перетинання кривих попиту та пропозиції визначає ціну робочої сили (ставку заробітної плати) і необхідну чисельність працівників.
Разом з тим, заробітна плата в Україні багато в чому втратила свої функції. Для неї характерним є істотне відставання від науково-технічного і соціального прогресу у суспільстві. В даний час підприємства хоча і мають повне право вирішувати всі питання самостійно без будь-яких вказівок «зверху», питання оплати праці все ще вирішується із “старих” позицій планової економіки. І справа тут не тільки в інерції мислення, силі традиції і рутинності. Причина є набагато глибшою. Вона полягає, по-перше, у відсутності чіткої державної політики у сфері оплати праці. А по-друге, у відсутності теоретичного обґрунтування та відповідних науково-методичних та практичних рекомендацій щодо організації оплати праці робітників на принципах ринкової економіки. Це суттєво стримує реформування господарського механізму України та виходу її з кризового стану. В цих умовах вироблення нових підходів щодо оплати праці робітників та відповідного механізму її регулювання є нагальною необхідністю.
В рамках цих теорій було створено безліч різних систем заробітної плати. До числа найбільш відомих належать: 1. з вітчизняних: пряма відрядна, відрядно-прогресивна, відрядно-преміальна, непряма відрядна, акордна, проста погодинна, погодинно-преміальна, окладна й ін., 2. з закордонних: відрядна Тейлора, Барта-Мерріка, Бедо, Ганта, Баума, Єллінгхема, Даймера, Роуена, Хелсі, система “довічної заробітної плати” у Японії й ін. Крім відомих традиційних, останнім часом з’явилося багато нових систем. Найбільше поширення серед них дістали: 1. системи додаткових виплат: системи Скенлона і Раккера, система «відкладених» виплат, система нарахування дивідендів на зарплату, система з поточними відрахуваннями від прибутку, різні комбіновані системи й ін., 2. плата за знання і компетенцію.
Є також і інші системи заробітної плати. Усі вони, являючи собою різні способи встановлення залежності заробітку робітників від кількості і якості витраченої праці, своєю кінцевою метою мають посилити стимулюючу роль заробітної плати і підвищити зацікавленість робітників у найбільш повному розкритті своїх здібностей до праці, досягненні найвищих результатів праці.
Загальний недолік усіх цих систем полягає у тому, що вони побудовані на гіперболізації одних показників, що беруться за основу формування оплати праці, і повному чи частковому ігноруванні всіх інших, що веде до однобічної залежності розміру заробітної плати робітника від достатньо обмеженого числа показників і невиконання (повного чи часткового) у внаслідок цього властивих їй функцій.
   
Список літератури

 

 

© DIPLOMSERVIS.com.ua 2009-2016.